Навчання аудіювання на уроках англійської мови у 7 класі
А.В. Ярова
учитель англійської мови
НОВООЛЕКСАНДРІВСЬКОГО НВК
План
Вступ
Розділ 1 . Цілі та зміст навчання аудіювання на уроках англійської мови у 7 класі середньої загальноосвітньої школи
1.Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності і мети навчання……………………………………………………………………………...5
2.Вплив психофізіологічного розвитку молодших підлітків на формування та удосконалення в них англомовних аудіативних умінь…………………………..12
3.Шляхи формування англомовних аудіативних умінь в учнів 7 класу загальноосвітньої школи…………………………………………………………..16
Розділ 2. Методика поглиблення аудіативних навичок та вмінь в учнів 7 класу за навчально - методичним комплексом О. Д. Карп’юк “English”.
1.Аналіз запропонованого комплексу текстів з аудіювання, вправ і завдань до них…………………………………………………………………………………...20
2.Інтерпретація результатів навчання за запропонованою методикою...……....48
Висновок
Список використаної літератури
I. Цілі і зміст навчання аудіювання на уроках англійської мови у 7 класі середньої загальноосвітньої школи.
^ 1.1. Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності і мети навчання.
Аудіювання – це сприймання і розуміння усного мовлення. Навчання усного мовлення ( діалогічного і монологічного) у 7 класі тісно пов’язане з аудіюванням і фактично неможливе без нього.
У природному спілкуванні аудіювання може виступати в трьох різних функціях
1) аудіювання може являти собою окремий вид комунікативної діяльності зі своїм мотивом, що відображає потреби людини або характер її діяльності. У такій функції воно виступає, наприклад, під час перегляду фільму, телепередачі, прослухування радіопередачі і т.інше.
2) аудіювання може виступати в ролі дії, що входить до складу усної комунікативної діяльності, коли кожен учасник спілкування, використовуючи говоріння і аудіювання, намагається задовольнити свою потребу в обміні інформацією, яка на цьому етапі стає мотивом усієї усної комунікативної діяльності. У цій ролі аудіювання виступає в будь- якому усному спілкуванні, що підпорядковується виробничим або особистим потребам.
3) аудіювання виступає як зворотній зв’язок у кожного співрозмовника під час говоріння, що дозволяє йому здійснювати самоконтроль за власною мовою і знати, наскільки правильно реалізуються у звуковій формі його мовні наміри. Аудіювання є невід’ємним елементом процесу говоріння.
Під час навчання англійської мови у 7 класі учні опановують аудіюванням у цих трьох функціях, оскільки вони дають змогу здійснювати усну комунікацію.Оволодіння цими функціями і є змістом навчання аудіювання.
З точки зору психофізіології аудіювання належить до рецептивного виду мовної діяльності. Воно являє собою сприйняття й розуміння мови на слух у момент її народження.
Процес аудіювання забезпечується механізмами короткочасної та довгострокової видів пам'яті, імовірнісного прогнозування й осмислювання. Короткочасна пам'ять утримується в межах усього процесу слухання (у межах однієї складної мовної дії). Довгострокова пам'ять (комора мовленнєвих засобів) зберігає стереотипи й видає їх для зіставлення й оперування ними. Залежно від того, чи існують у довгостроковій пам'яті зразки мови, інформація сприймається як знайома або як незнайома.
Механізм імовірнісного прогнозування дозволяє передбачити думку й поводження співрозмовника й тим самим полегшує розуміння. Імовірнісне прогнозування виявляється на всіх рівнях мови — від складу до тексту.
Під час навчання англійської мови у загальноосвітній школі аудіювання виступає як засобом, так і метою навчання. Як засіб навчання аудіювання використовується насамперед для введення мовного матеріалу (лексичних одиниць, граматичних структур) в усній формі. Крім того, аудіювання використовується як засіб створення міцних слухових образів мовленнєвих явищ (слів, словоформ, синтаксичних конструкцій) у єдності з їхнім значенням. Аудіювання має першорядну роль у навчанні говоріння. Так, говоріння неможливе без слухання. Аудіювання може бути також ефективним засобом удосконалення навичок і вмінь володіння англійською мовою. Систематичне слухання оригінальної мови на середньому етапі навчання англійської мови сприяє удосконаленню говоріння завдяки перенесенню слухачеві частини мовного матеріалу з мови, що сприймається на слух, у власну мову. Не менш важливою є роль аудіювання в оволодіванні технікою читання вголос, оскільки до складу механізму голосного читання входять, поряд з мовномоторними компонентами, також і слухові образи. Слух у цьому механізмі виконує функцію контролю над правильністю озвучування тексту, полегшуючи його само озвучування .
Як мета аудіювання посідає важливе місце серед інших видів мовленнєвої діяльності. Воно є найпоширенішим видом користування англійською мовою як засобом спілкування.
З урахуванням значущості аудіювання як засобу й мети навчання англійської мови в Державному освітньому стандарті з англійської мови формулюються основні вимоги, які повинні опанувати учні 7 класу. Це формування елементарної комунікативної компетенції в цьому виду мовної діяльності, а саме :
Уміння розуміти розмовне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов’язане з задоволенням найпростіших потреб (наприклад, привітання, запит і передача інформації та ін.);
· Визначити тему і мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках, коли виникають ускладнення, звертатися до партнера з проханням повторити фразу, висловити думку інакше, розмовляти повільніше і простіше, уточнюючи при цьому значення незнайомих слів і спонукаючи до грунтовнішого пояснення незрозумілого;
уміння в умовах опосередкованого сприймання повідомлення (наприклад, оголошення по радіо прогнозу погоди тощо) розуміти основний зміст аудіотексту (про що йдеться, що є найбільш важливим )
уміння повно і точно розуміти висловлювання вчителя та однокласників, короткі повідомлення, які стосуються навчально-трудової і соціально-побутової сфер спілкування.
В освітньому стандарті сформульовані також вимоги до текстів для аудіювання. Так, вони мають бути автентичними, доступними за змістом і мовним складом, короткими за тривалістю звучання, бажано монотематичними й без шумових ефектів. Типи текстів такі:
- мова партнера в стандартних ситуаціях спілкування;
- оголошення програм, прогнозу погоди (по радіо, телебаченню і т.д.)
- фабульні тексти, описи, розповіді, повідомлення, міркування.
Отже, на кінець 7 класу учні повинні розуміти мовлення вчителя та інших
осіб, тексти тривалістю звучання до 2 хвилин у нормальному темпі в пред’явлені вчителя чи в грамзапису, а також звуковий супровід навчальних діафільмів чи кінофільмів. Тексти для аудіювання повинні будуватися на уже засвоєному програмному мовному матеріалі і можуть містити до 3% невідомих слів, про значення яких можна здогадатися.
^ Цілі навчання аудіювання
Відповідно до Державного освітнього стандарту з іноземних мов (загальна середня освіта, 5-9 класи), метою навчання англійської мови на середньому етапі є оволодіння учнями основами іншомовного спілкування, у процесі якого здійснюються навчання, виховання й розвиток особистості.
^ Навчання молодших підлітків засобами англійської мови передбачає:
-розуміння суті мовленнєвих явищ, іншої системи понять, з допомогою якої може сприйматися дійсність;
- розуміння особливостей свого мислення;
-порівняння явищ англійської мови з рідною мовою;
-оволодіння знаннями про культуру, історію, традиції країни мови, що вивчається (лінгвокраїнознавство, країнознавство);
-уміння навчатися (працювати з підручником, довідковою літературою, аудіо - і відеозаписами тощо).
Розвиток учнів здійснюється за допомогою виховання в них системи особистісно-орієнтованого ставлення до нової культури в процесі оволодіння цією культурою.
Передбачається формування в учнів:
культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;
· ціннісних орієнтацій, почуттів і емоцій;
позитивного ставлення до іноземної мови, культури народу, мова якого вивчається;
розуміння важливості оволодіння іноземною мовою й потреби користуватися нею як засобом спілкування;
таких рис характеру, як доброзичливість, толерантність, колективізм, активність.
^ Розвиток учнів реалізується в процесі оволодіння ними досвідом творчості, дослідної діяльності, розуміння явищ як своєї, так і чужої дійсності, їх подібностей і відмінностей. Передбачається розвиток в учнів:
уміння переносити знання й уміння в нову ситуацію на основі здійснення проблемно-дослідної діяльності;
мовних здібностей, а саме фонетичного та інтонаційного слуху, мовленнєвої здогадки, імітації, логічного викладу думок;
інтелектуальних і пізнавальних здібностей, а саме різних видів пам'яті (слухової та зорової; оперативної й довгострокової), уваги (довільної й мимовільної), уяви;
· готовності вступати в іншомовне спілкування;
готовності до подальшої самоосвіти з оволодіння іноземною мовою.
Досягнення цих цілей можливе у взаємозв'язку навчання мови й культури народу - носія мови, що вивчається, а також активної комунікативної діяльності учня як суб'єкта навчання.
^ Завдання з навчання аудіювання
Викладання аудіювання виступає невід'ємним компонентом навчання говоріння, читання і письма, а також засобом навчання, що використовується під час усної презентації мовленнєвого матеріалу та в усних тренувальних вправах рецептивно-репродуктивного характеру. Разом з тим аудіювання є самостійним видом мовної діяльності. Навчити цієї діяльності - одне з головних завдань організації навчального процесу з предмета.
Практична мета навчання аудіювання полягає в тому, щоб навчити учнів 7 класу розуміти на слух англійську мову, пропоновану в нормативному темпі вчителем або в записі. Для досягнення цієї мети в процесі навчання аудіювання молодші підлітки повинні реалізувати низку проміжних завдань, тобто навчитися:
розчленовувати потік іноземної мови, виокремлювати та ідентифікувати знайомі елементи (морфеми, слова, словосполучення, фрази);
·
виділяти серед знайомих елементів значущі, з'єднувати їх у значеннєві віхи й систематизувати останні в значеннєве ціле;
ігнорувати окремі незнайомі елементи тексту, що не заважають розумінню його в цілому;
· здогадуватися про значення окремих незнайомих слів за співзвуччям зі словами рідної мови (інтернаціональні слова, наприклад, revol tourist), за знайомими словотворчими елементами (help – helpless, helpful), за контекстом; утримувати в пам'яті основний зміст почутої інформації й висловлювати своє розуміння почутої інформації в необхідній формі.
Ефективність виконання завдань зумовлена розумінням учителем характеру механізму аудіювання, урахуванням труднощів аудіювання й володінням методикою навчання цього виду мовної діяльності.
Аудіювання – найважчий вид мовної діяльності для молодших підлітків: якщо в тексті для читання можна знову і знову повертатися до незрозумілого слова або фрази, використовувати словник, при говорінні можна уникнути використання незнайомої лексики, то в процесі аудіювання необхідно зрозуміти все з першого разу.
Спостереження за навчальним процесом у 7 класі показують недостатню підготовку школярів до подолання труднощів аудіювання. Труднощі в аудіюванні для семикласників є складність граматичного матеріалу, лексичного ( вживання слів у переносному значенні, наявність слів, які немають великої інформаційної завантаженості, немотивованих слів і фразеологічних зворотів), фонетичні труднощі ( темп, інтонація). Особливо складним для сприйняття є діалогічне говоріння. Значною проблемою є труднощі аудіювання, зумовлені умовами сприймання та незнання предмету говоріння. Також є труднощі в аудіюванні, які зумовлені індивідуально-віковими особливостями молодших підлітків. Успішність подолання цих труднощів залежить від таких індивідуальних особливостей учня як кмітливість, уміння слухати і швидко реагувати на сигнали усної мовленнєвої комунікації (паузи, логічні наголоси, риторичні запитання, фрази зв’язку тощо), вміння переключатися з однієї розумової операції на іншу, швидко схоплювати тему повідомлення, співвідносити її з широким контекстом. Ці вміння розвиваються у процесі навчання багатьох предметів, у тому числі й англійської мови.
Отже, у процесі навчання аудіювання семикласники обов'язково зіштовхуються із труднощами різного характеру. Наявність цих труднощів є, з одного боку, тією проблемою, вирішення якої призводить до формування навичок аудіювання та розвитку школярів, з іншого боку, вони не повинні перешкоджати навчальному процесу. Тому вчителю необхідно уживати певних заходів для їх подолання учнями, не знімаючи їх повністю, але навчаючи школярів переборювати власними зусиллями, за допомогою спеціальних вправ. Також успішність аудіювання залежить від потреби молодших підлітків дізнатися щось нове, від наявності інтересу до теми повідомлення. Отже, при навчанні аудіювання необхідно спиратися на ті особливості учня, які відіграють суттєву роль у процесі сприйняття мовленнєвого повідомлення.
^ 1.2.Вплив психофізіологічного розвитку молодших підлітків на формування та удосконалення в них англомовних аудіативних умінь.
Вибір аудитивного тексту та завдання до нього постає перед учителем насамперед через те, що діти, які навчаються, мають різну психологічну та вікову характеристику. Тобто ефективність цієї роботи залежить від такого фактора, як вік учня і, відповідно, особливості його навчання на певному віковому етапі.
Вік молодшого підлітка пов'язаний насамперед з перебудовою усього організму дитини, що зумовлено статевим дозріванням. Активізація діяльності статевих та інших залоз внутрішньої секреції спричиняє інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток.
Бурхливий ріст та перебудова організму спричиняють стрімке підвищення інтересу до своєї зовнішності. Формується новий образ свого фізичного"Я". Через його гіпертрофоване значення підлітки дуже болісно переживають вади (справжні та надумані) своєї зовнішності. Непропорційний розвиток окремих частин тіла, скутість рухів, неправильність рис обличчя, шкіра, що втрачає дитячу ніжність, зайва вага або худорлявість — усе це дратує і нерідко призводить до виникнення почуття власної неповноцінності, зумовлюючи замкнутість, а то й неврози .
Підлітковий вік характеризується насамперед переходом від дитинства до дорослості. Серед умов сучасного життя слід виділити такі, які сприяють становленню дорослості підлітків (акселерація фізичного та статевого дозрівання, інтенсивне спілкування з однолітками, рання самостійність через зайнятість батьків, величезний потік різноманітної за змістом інформації тощо), та такі, які гальмують цей процес (зайнятість підлітків лише навчанням за відсутності інших серйозних обов'язків, прагнення багатьох батьків надмірно опікуватися своїми дітьми тощо).
Соціальна активність підлітків спрямована насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для світу дорослих та стосунків між ними. Ламання старих психологічних структур, характерне для цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори, зухвальства та важковиховуваності (так звана „криза тринадцяти років”). Вираженими симптомами названої кризи є:
1. Зниження продуктивності навчальної діяльності (а також спроможності нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток обдарований. Регрес виявляється при виконанні творчих завдань, а здатність виконувати механічні завдання зберігається. Зумовлено це переходом від конкретного до логічного мислення.
2. Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючого середовища, схильний до сварок, порушень дисципліни, переживаючи водночас внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагнення до самотності та самоізоляції.
Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості. Самосвідомість молодшого підлітка характеризується передусім відчуттям дорослості. Підліток намагається зайняти місце дорослого в системі реальних стосунків між людьми, тому для нього і мужність, і сміливість, і одяг важливі передусім у зв'язку з цією соціальною позицією. У питаннях стилю одягу, зачіски, часу повернення додому, дозвілля, вирішення шкільних і матеріальних проблем підлітки більше орієнтуються не на батьків, а на однолітків.
У ставленні до навчання у молодших підлітків розвивається прагнення до самоосвіти, причому часто не пов'язане з навчанням у школі. Багато хто стає байдужим до оцінок. Іноді спостерігається розходження між інтелектуальними можливостями й успіхами в школі: можливості високі, а успіхи низькі.
Центральне місце в житті молодшого підлітка займає спілкування з товаришами. Якщо основою для об'єднань молодших школярів найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер, навпаки, привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками .
Учителеві слід мати на увазі, що для підлітків важливо не просто бути разом з однолітками — вони прагнуть зайняти у їх середовищі те становище, яке б відповідало їхнім претензіям. Для одних це бажання бути лідером, для інших — користуватись авторитетом у якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга тощо. Однак завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки у цьому віці. Спілкування з товаришами у цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відтісняє на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Однією з головних причин зниження успішності та порушень поведінки, різних афективних переживань є невдоволення підлітків своїми стосунками з однолітками, що часто не усвідомлюється ні учителями, ні самими підлітками.
Суттєво змінюються мотиви спілкування з товаришами та зумовлені ним переживання впродовж підліткового віку. Якщо в IV класі домінує бажання просто бути серед однолітків, гратися з ними, щось разом робити, то в У-VI класах основним стає прагнення набути певного статусу в їх колективі, а вже у УІІ-УІІІ класах йдеться про потребу підлітка в автономії та визнанні власної цінності в очах однолітків. Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути авторитетним серед товаришів у багатьох підлітків спричиняє найважчі негативні переживання. Підліток претендує на нові права. Дорослість - це, передусім, самостійність, і підліток прагне самостійності у вирішенні найрізноманітніших проблем: коли, де, з ким гуляти, коли вчити уроки, як одягатись, що робити та ін. З віком це виявляється дедалі гостріше. Інколи навіть здається, ніби підліток взагалі не визнає авторитету дорослого і суперечить йому в усьому з принципу.
Підлітковий період—це період переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослої особи, переосмислення цінностей. Та складність полягає в тому, що молодші підлітки, прагнучи визнання власної дорослості зі сторони оточуючих, ще не відчувають себе (а тим більше, ще не є) дорослими повною мірою. Та все ж саме це відчуття є тим новим, прогресивним в особистості, що обов'язково розвиватиметься, і саме на нього слід спиратись учителям .
Молодші підлітки ще недостатньо усвідомлюють власні дії, не прагнуть до самоаналізу, а, отже, часто не визнають очевидної провини, намагаючись будь-що виправдатись. Проблема полягає в тому, що їм украй важко визнати свою провину публічно, оскільки це рівноцінно руйнуванню підвалин власної особистості. Водночас вони, як правило, розуміють і глибоко переживають ситуацію.
Отож, цілком зрозуміло, що учителеві необхідно обирати такі прийоми навчання , щоб вони засвоїли якомога більше загальнокультурних навичок, оволоділи змістом основних форм суспільно корисної діяльності (уміли працювати, навчатися, займатися спортом, мистецтвом, організовувати діяльність інших людей тощо).
У цьому віці особливо яскраво виражена залежність від думки та ставлення оточуючих. Підлітки намагаються демонструвати свої кращі риси, заслужити схвальні відгуки - особливо від тих, чия думка для них важлива. Страх виявити незнання або невміння може стати причиною надмірної сором'язливості та невпевненості в собі, набути хворобливого характеру. Усе це часто маскується напускною розв'язністю, бравадою й грубістю, які покликані прикрити внутрішню невпевненість.
Цей вік характеризується емоційною нестабільністю та імпульсивністю поведінки.
Іноді їхня поведінка щодо інших людей груба і безцеремонна, хоча вони неймовірно чутливі, їхній настрій коливається між сяючим оптимізмом і найпохмурішим песимізмом. Іноді вони працюють на уроках із невичерпним ентузіазмом, а іноді повільні й апатичні. Учителеві доводиться докладати значних зусиль для підтримання емоційного балансу у молодшого підлітка.
Підлітковий вік—дуже важливий період у розвитку ідеалів особистості. Для молодших підлітків такими ідеалами виступають образи конкретних людей.
Отже, можемо зробити такий висновок: визначальною особливістю учнів 7 класу є прагнення самостійності, самоствердження, досягнення статусу рівності з дорослими. Молодшим підліткам нецікаві елементарні завдання, постійний контроль з боку вчителя, тобто те , що обмежує їх ініціативу.
Суттєвою особливістю учнів цієї вікової категорії є розвиток складніших форм мислення у зв’язку із засвоєнням абстрактного матеріалу під час вивчення інших дисциплін. Учителеві доводиться докладати значних зусиль для підтримання мотивації та інтересу учнів, тому що в багатьох підлітків відсутні широкі пізнавальні інтереси та зацікавленість у розширенні своїх знань. На цьому етапі необхідно обирати такі прийоми навчання, які активізують розумову та мовленнєву діяльність, ініціативу учнів, спонукають їх до спілкування, бо спілкування з однолітками - невід’ємна частина життя молодших підлітків.
^ 1.3.Шляхи формування англомовних аудіативних умінь в учнів 7 класу середньої загальноосвітньої школи.
Оволодіння аудіюванням в 7 класі здійснюється за двома програмами.
1.Загальна програма оволодіння усною комунікацією, за якою говоріння і аудіювання функціонують одночасно, а кожен з учасників комунікації виконує поперемінно дії аудіювання і говоріння.
2.Спеціальна програма аудіювання як окремого виду комунікативної діяльності, основний зміст якої – здобування інфомації з того матеріалу, який учні чують, тобто з усної роповіді, лекції розповіді, радіо- і телепередачі, кінофільму.
Робота з цими двома програмами проходить паралельно, з випередженням першої загальної програми, оскільки на її основі засвоюється друга, спеціальна програма.
Засвоєння аудіювання як дії під час усної комунікації – це частина програми навчання говоріння як на рівні формування механізму сприймання і породження висловлювань, так і на вищому рівні, коли засвоюється усне мовлення за темами.
Фoрмування механізму сприймання і породження висловлювань починається з аудіювання мовного матеріалу: спочатку засвоюють граматичні структури, лексичні одиниці вводяться і опрацьовуються в режим аудіювання, а потім вводяться в мовлення учнів, вимова опановується підчас сприймання звуків у мовному потоці. Під час виконання учнями вправ у будь-якому режимі роботи – хоровому, груповому, індивідуальному чи парами – говоріння поєднується з аудіюванням і, таким чином, разом із засвоєнням мовного матеріалу в мовленні удосконалюється його аудіювання. Засвоєння тем також починають з аудіювання. Подальше оволодіння усним мовленням за темами згідно з шкільною програмою передбачає розвиток не тільки говоріння, а й аудіювання в межах засвоюваних тем. Аудіювання і говоріння на середньому етапі є змістом навчальної комунікації. Навчальна розмова за темою, а також будь-яке спілкування англійською мовою охоплює невелике коло безпосередніх учасників комунікації, усіх ж інші учні слухають і сприймають їхнє мовлення, що сприяє дальшому удосконаленню аудіювання в межах засвоюваних тем в усіх учнів.
Розвитку аудіювання сприяє вся навчальна робота над говорінням, оскільки процес говоріння включає аудіювання як операцію зворотнього зв’язку і воно функціонує у будь-якому акті говоріння.
Навчаючи молодших підлітків аудіюванню є проблеми з формування навичок з цього виду мовленєвої діяльності. У методичній літературі існує чимало чимало спроб створити системи відповідних вправ. Теоретично вони видаються доцільними, особливо якщо аудіювання розглядати ізольовано від навчання інших видів мовленєвої діяльності. Проте на практиці ці вправи не знаходять широкого застосування. Суть в тому, що на уроці все, що вимовляється водночас і аудіюється. Через це функція підготовки вправ з аудіювання, в тому числі і на формування відповідних навичок, значною мірою бере на себе навчання говоріння. Ось чому є право говорити про інтегрований підхід до навчання аудіювання і усного мовлення.
В основі акту аудіювання лежить навчально – мовленнєва ситуація. Предметом її є зміст аудійованого тексту, а комунікаційне завдання виражає мету слухання. Це вузлові компоненти, які визначають спілкування. Проте було б помилкою вважати, що оскільки навчання аудіювання відбувається в процесі говоріння, то цього досить. Аудіюванню, як і інших видів мовленнєвої діяльності, треба навчати спеціально. Немає чітких рецептів, як вчитель повинен пропонувати учням завдання на аудіювання. Це залежить від багатьох чинників. Але треба чітко з’ясувати, що існує 3 етапи навчанню аудіювання:
підготовчий етап – введення учнів в ситуацію;
процес слухання і виконання завдання;
підсумкова робота.
Підготовчий етап (pre-listening stage). На цьому етапі молодші підлітки знайомляться зі змістом тексту, їм пояснюються завдання, які необхідно виконати, надається необхідна допомога. Учні повинні сконцентрувати увагу на тому, що вони збираються слухати. Пропонуються такі види роботи на цьому етапі:
looking at a list of items before listening;
·
reading a text before listening;
·
answering the questions to the text;
·
labeling a picture;
·
predicting \ speculating;
·
informal teacher talk and class discussion.
На підготовчому етапі може проводитися робота з читання, мовлення, письма або з усіх трьох аспектів разом. Ось чому можна з впевненістю казати про інтегрований підхід до навчання аудіювання й інших аспектів мови. Неможливо розглядати підготовчий етап ізольовано від інших, бо майже всі види роботи мають своє продовження на наступному, while-listening, етапі.
While-listening stage – це процес слухання і виконання завдання. Види роботи на даному етапі:
·
marking\ checking items in pictures;
·
storyline picture sets;
·
completing pictures;
·
picture drawing;
·
carrying out actions;
·
making models\ arranging items in patterns;
·
completing grids;
·
form\ chart completion;
·
using lists;
·
multiple-choice questions;
·
text completion;
·
spotting mistakes;
·
seeking specific items or information.
The post-listening stage. Цей етап роботи над аудіюванням тексту може бути значно довшим, ніж попередні, бо на цьому етапі учні мають час на те, щоб подумати, обговорити, поспілкуватися, виконати письмову роботу. Які ж види роботи можна виконати на цьому етапі?
·
problem – solving and decision making;
·
interpreting;
·
role-play;
·
written work;
·
using information from the text for problem-solving and decision-making activities;
·
jigsaw listening.
Під час роботи над аудіюванням значно ефективніше використовувати інтерактивні форми і методи навчання. Суть цього полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Учні у процесі обговорення матеріалу поданого вчителем, виявляють своє власне розуміння на певний момент. Це допомагає їм навчатися, навчаючи інших, допомагає заповнювати прогалини в розумінні проблеми. Учні можуть збагатити свій мовний запас працюючи ( слухаючи або читаючи ) або спілкуючись зі своїми однокласниками. Інтерактивність включає в себе не тільки вираження своїх думок, а й сприйняття і розуміння думок інших.
Усі ці завдання сприяють розвитку критичного, творчого підходу до навчальної діяльності учнів. Завершальний етап роботи над аудіотекстом – це завдання, що стимулюють учнів до обговорення змісту, визначення його ідеї, висловлення свого ставлення до прослуханого.
Розділ 2. Методика поглиблення аудіативних навичок та вмінь в учнів 7 класу за навчально - методичним комплексом О.Д.Карп’юк “English”.
^ 2.1. Аналіз запропонованого комплексу текстів з аудіювання, вправ і завдань до них.
Згідно з вимогами програми для загальноосвітніх навчальних закладів з іноземних мов на кінець 7-го класу в учнів повинні бути сформовані такі комунікативні уміння в аудіюванні: учні повинні розуміти інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого(у звукозапису). Повинні розуміти основний зміст короткого повідомлення,а також розуміти основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які побудовані на засвоєному матеріалі.
Календарно-тематичне планування для 7 класу за навчально - методичним комплексом О.Д. Карп’юк побудовано відповідно до програми з англійської мови, затвердженої Міністерством освіти і науки України (2005 р.), - 104 уроки з англійської мови, в яких застосовуються різноманітні форми та методи роботи з учнями 7 класу.
Але слід сказати, що підручник досить перевантажений навчальним матеріалом. Матеріал подається схематично, стрімко та уривчасто. Виникає таке враження, що автор не провела апробацію підручника в школах, не врахувала побажання та сподівання вчителів, учнів. Лексичний матеріал є відірваним від життєвих ситуацій і дуже часто виникають питання щодо обґрунтування його вживання. Деякі граматичні блоки не мають достатньо вправ і дуже часто є одноманітними.
На відміну від попереднього національного підручника автора В.М. Плахотник, який взагалі не містив текстів для аудіювання, даний навчальний комплекс включає тексти для аудіювання до кожного тематичного циклу. Але практика викладання свідчить, що текстів явно недостатньо, тай тексти для аудіювання не завжди є цікавими, інформативними і не завжди мають чіткий логічний стрижень.
На своїх уроках я намагаюся підбирати такі тексти та завдання, у ході роботи з якими учні виробляють та висловлюють моральне ставлення до дійсності, уміння приймати рішення та нести відповідальність за них. Щоб такі вправи досягли поставленої мети, враховую особливості віку учнів та тем, які можуть зацікавити та суб’єктивний досвід кожного учня та колективу в цілому.
|